В попередній публікації ми розповідали Вам як правильно доглядати за іконою, в якій описано важливість застосування кіота для захисту ікони.
Кіот зі склом має вигляд відкриваючого/глухого ящичка із дерева. Завдяки тому, що в середині кіота створюється буферний мікроклімат, зменшується негативний зовнішній вплив на ікону: різкі зміни температури та вологості повітря, протяги, кіптяви свічок та пил.

При виготовленні кіота, враховується одна із важливих деталей – залишається місце, при вставлянні ікони в кіот, від її поверхні до скла не менше 2-3 см. Шпонки іконної дошки не повинні впиратися в стінки кіота, оскільки, у випадку, ведення дошки, вони можуть частково вийти із паза, а зупиняти штучно цей процес не рекомендується, бо може розірвати дошку.

Шпонки в іконній дошкі повністю процес короблення не зупиняють, вони, лише, зменшують його інтенсивність.
Іконна дошка на протязі декількох сот літ може, в незначній мірі, вигинатися під впливом зміни температури та вологості. Деформується не повністю, приблизно на 0,5-2см, в залежності від розміру дошки.
Враховуючи даний, важливий аспект, в кіоті залишається зазор між його боковою стінкою та шпонкою, не менше 1 см.
Всередині кіота ікона фіксується за допомогою дерев’яних брусочків чи гофрокартону. Розміщуватися вона повинна вільно, ніде не прилягаючи щільно, оскільки її може заклинити, якщо дошку поведе.

Категорично забороняється підпилювати ікону чи намагатися іншими шляхами підігнати її під розмір кіота, чи іконостасу!

Якщо ікона написана на полотні, то відстань від її поверхні до скла залишають близько 2-5 мм. По периметру ікони зазори до стінок повинні бути не менше 1 см з усіх сторін.
Щільно прикладати ікону до скла не можна! В кіоті завжди повинен бути повітряний простір між іконою та склом.
Останнім часом часто можна побачити, коли замість скла, використовують пластик, який з часом прогинається, що негативно відображається на стані ікони. В такому “псевдокіоті” через нестачу повітря створюються оптимальні умови для розвитку бактерій та плісняви, що призводить до руйнування “красочного” шару ікони.

Отже, як бачимо кіот має дуже важливе значення для збереження святині. Правильно зроблений кіот.
Тому прохання “зробіть мені кіот, щоб ікона щільно прилягала до скла”, розглядатися не будуть.
Ікона – це святиня, тож і ставлення до неї повинне бути відповідне.
А для естетики можна купити і картину.

Напрестольне Євангеліє — богослужбова книга, яка складається із тексту Четвероєвангелія та розкладу євангельських богослужбових читань.

Читати далі.

Киворій — покров над престолом чи ракой, який влаштовується на 4 стовпах.
Киворій (сень) над престолом символізує небо над землею, на якій був здійснений Спокутний Подвиг Ісуса Христа, а престол –
освячену стражданнями Господа земну область буття.

Читати далі.

Ризниця — сховище богослужбових книг, богослужбового вбрання, священного посуду, ладана та інших предметів, які використовуються для богослужіння та різних треб.
Ризниця символізує собою небесну скарбницю із якої виникають різні благодатні дари Божі, які необхідні для спасіння віруючих.

Ризницю іще називають дияконником, оскільки диякони відповідають за підготовку священних предметів до служби, їх зберігання та догляд за ними. Посилання дарів Божих здійснюється через Його служителів-ангелів, а сам процес зберігання та роздавання цих дарів складає область ангелів. В образі ангелів в церковному богослужінні, як відомо, виступають диякони.

Із-за великої кількості речей, які зберігаються в ризниці, вона рідко стоїть в одному місці. У випадку невеликого за площею вівтаря і відсутності прибудов, ризниця розміщується в іншому місці храму. При цьому все одно намагаються розташувати ризницю так, щоб вона була в правій, південній частині церкви, а в самому вівтарі під стіною із південної сторони ставлять стіл, на який кладеться підготовлена до наступного богослужіння риза.

Аналой — високий столик (підставка) із пологою дошкою зверху, який є ,доволі, практичним при проведенні богослужінь в православному храмі.

Високим аналой роблять тому, що він символізує собою духовну висоту, піднесеність, відповідає тим святим предметам, які на нього кладуть.

Читати далі.

Тетрапод — являє собою невисокий стіл, який має чотирикутну форму.

Виговляють із металу чи дерева різних порід, таких як липа, вільха, дуб. Оздоблюють різьбою або ж просто покривають лаком — це вже як кому більше до вподоби.

Тетрапод розміщують посередині храму, його використовують для проведення певних богослужінь : Таїнств Хрещення та Шлюбу, різноманітних освячень. Тетрапод також використовують для освячення хліба, пшениці, вина і єлею під час всеношної служби, які знаходяться в литійній посудині.

Тетрапод часто називають аналойчиком.

Найкращим матеріалом для виготовлення іконної дошки — є липа, вільха та кипарис.

Іконна дошка

Читати далі.

Кіот напольний (ківот) — кіот, який має вигляд високого, закритого коробу, у верхній частині якого, розміщується ікона під склом.
Ікона для кіота, зазвичай, пишеться іконописцем на полотні. Дуже рідко береться поліграфічний варінт.

Верхня частина напольного кіоту прикрашається короною, яка може бути як ажурною, так і суцільною.

Домашній іконостас розміщують в червоному кутку кімнати, який є самим важливим місцем в домі.

Жертовник — стіл, що знаходиться у вівтарі ліворуч від Престолу, для здійснення проскомидії. На жертовнику зберігаються святі сосуди до їхнього використання на літургії.
Жертовник має чотирикутну форму, виготовлений, в основному, із дерева. Декорують різьбою.